«Я не зламалась» — до Дня матері UA: ПОДІЛЛЯ покаже документальний фільм про життя українок у 1990-ті

«Я не зламалась» — до Дня матері UA: ПОДІЛЛЯ покаже документальний фільм про життя українок у 1990-ті

7 тра. 2021

10 травня 2021 року UA: Суспільне мовлення представить четверту серію документального серіалу «НАШІ 30» — «Я не зламалась». Фільм про українок, життя яких радикально змінилося на початку 1990-х — із набуттям Україною незалежності, покажуть до Всесвітнього дня матері. Прем’єра фільму відбудеться 10 травня на регіональних телеканалах Суспільного, зокрема й на UA: ПОДІЛЛЯ, о 20:00, на UA: ЗАКАРПАТТЯ — о 21:00, а онлайн — 11 травня на ютуб-каналі UA: ПЕРШИЙ о 21:00.

Читайте також: Резонансні справи в регіонах — на Суспільному стартують проєкти локальних розслідувань

«Я не зламалась» — заснований на особистих історіях жінок, які у часи тотального дефіциту і безгрошів’я були змушені перевинаходити себе, щоб утримувати власні родини. Героїні фільму згадують, як вдавалися до відчайдушних кроків, як-от еміграція або радикальна зміна професії, ризикованих поїздок за кордон чи спроб побудови власного бізнесу, коли правил ще не існувало і все було дозволено. 

 

«На власному досвіді ми вчилися бути незалежними, вільними, сильними», — згадує вінничанка Наталка Доляк, нині акторка й письменниця, яка в останні роки Союзу разом із чоловіком наважилася на еміграцію, втім, невдовзі повернулася на батьківщину, за якою дуже сумувала. Вона розповідає про те, як жилося «ковбасним біженцям» із Союзу — людям, які тікали не від війни, голоду чи катувань, як жителі колишньої Югославії, Іраку, Афганістану чи країн Африки, а які шукали простих магазинів із продуктами і без черг, гарного одягу й життя в охайних будиночках. Історія Наталки Доляк — це шлях багатьох українців, які, аби емігрувати з СРСР, вигадували неправдоподібні легенди, жили по таборах для біженців і постійно чекали: переїзду, документів або депортації додому.

«Коли йдеться про виживання родини, тобі не до думок про ганьбу», — згадує Світлана Мозгова з Олександрії Кіровоградської області. Режисерка народного аматорського театру Світлана у 1990-ті з бібліотекарки стала «човникаркою» і разом з іншими жінками почала їздити торгувати у сусідні країни, куди можна було потрапити. Її колега по бібліотеці Надія Чуянова також була змушена залишити книжки і йти торгувати на базар, де поряд з нею так само стояли представники української творчої інтелігенції: професори, музиканти, балерини. На початку 1990-х українцям довелося швидко перестати соромитися нової професії «спекулянта» і навчитися відчувати себе справжніми підприємцями й бізнесменами. 

«Це були бандитські наїзди. Одна структура наїхала, і треба було шукати іншу структуру, яка б пояснила їм, що так робити не треба. Доводилося вмикати всі важелі, лікті, зуби і дуже серйозно боротися», — згадує одеситка Тетяна Савченко, президентка оргкомітету конкурсу «Міс Україна — Південь». У 90-ті вона однією з перших почала розвивати модельний бізнес та відкрила власну школу манекенниць в Одесі. Тетяна згадує, як робота моделлю в 1990-ті вчила молодих українок бути впевненими, доглядати за собою, приймати свою жіночність як супересилу, а не слабкість. Після проголошення незалежності України жінкам було не до жіночності, бо забагато було черг, авосьок і радянського сексизму, але випускниці школи Тетяни вже належали до покоління незалежних і сильних українських жінок, на все життя загартованих 1990-ми.

«”Я не зламалась” — це історія про наших мам, у яких в 1990-ті не було ані часу перелаштуватися на нові правила, ані другої спроби в ухваленні самостійних рішень, і ніхто не питав, чи готові вони до цього. Вони не брали участі в історичних процесах народження нового суспільства, а виживали. У них тоді не було змоги рефлексувати щодо ролі жінки у суспільстві чи про відмінність їхнього покоління від радянського. Тому ця рефлексія лишається за нами. Сподіваємося, що цей фільм стане приводом для такої рефлексії. А ще приводом розпитати вашу маму про її життя  1990-ті», — говорить співавторка фільму Анна Єресько

«Я не зламалась» — четвертий фільм документального серіалу мультимедійного проєкту «НАШІ 30» до річниці незалежності України про історію 1990-х років, розказану самими українцями. 

Історії для проєкту «НАШІ 30» дібрані документалістами у співпраці з соціологами та історикам з-поміж тем, що викликають однаковий інтерес та об’єднують українців з різним досвідом і політичними поглядами й зосереджують увагу на сюжетах про боротьбу за загальнолюдські, громадянські цінності та права людини.

Герої кожної серії документального фільму «НАШІ 30» — шахтарі, човникарки, військові, підприємці, спортсмени — українці, яким тоді було близько 30 років, і які на тридцятому році незалежності розповідають, як Україна ставала на ноги за участі кожного з них. 

Так, перший документальний фільм проєкту «Чуєш гуркіт касок?» розповідає про шахтарські протести, другий «Екопротести після Чорнобиля. Горів не блок» — про зародження в Україні екологічного руху після чорнобильської катастрофи, третій «Ми вас туди не посилали» — про травми українців після Афганської війни. 

У межах проєкту також випущено перший історичний подкаст Суспільного  «НАШІ 30. Жива історія» та створений спеціальний інтерактивний простір «Дев’яності в Україні», де зібрана фото- та відео хроніка, спогади та рефлексії громадян про великі події та явища початку 1990-х років, які викликають однаковий інтерес та об’єднують українців різних політичних поглядів.

Проєкт «НАШІ 30» створює команда Лабораторії журналістики суспільного інтересу для Суспільного мовлення. Дивитися, слухати й читати його можна на регіональному телебаченні, радіо, подкаст-платформі та в соцмережах Суспільного.

Місцеві Суспільні телерадіокомпанії разом із загальнонаціональними телеканалами UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й каналами Суспільного радіо (UA: Українське радіоUA: Радіо ПроміньUA: Радіо Культура) входять до мережі найбільшого незалежного медіа в Україні — UA: Суспільне мовлення.