«Щоб відповіли за смерті, за біду, яку скоїли», — звільнений з полону прикордонник в інтерв’ю Суспільне Хмельницький
За 21 місяць схуд на 40 кілограмів, більшу частину часу в полоні провів у карцері, тато помер, не дочекавшись звільнення сина: прикордонника Олександра Зарву третього січня 2024 року звільнили з російського полону. З Суспільне Хмельницький захисник поділився спогадами про пережите та планами на майбутнє. Такі інтерв’ю журналісти Суспільного записують для всеукраїнського інформаційного проєкту «Суспільне. Спротив», відео розмови також можна дивитись на ютуб-каналі Суспільне Хмельницький.
Читайте також: Радіо Культура та Львівський органний зал вшанують полеглих українських героїв «Реквіємом» Моцарта
У полон Олександр потрапив у Харківській області, росіяни захопили його, коли натягував турнікет на поранену ногу.
«Людей били ні за що, знущалися. Руками, ногами, дубинками, шокерами — всім. Собак спускали. Мені поламали все. За татуювання. Мої татуювання викликали в них найбільшу агресію. Це патріотичні татуювання. Хотіли, щоб я їх постирав, давали цеглу. Я відмовлявся це робити. Били, знущалися, але я цього не зробив, — розповідає прикордонник. — Двічі мене “розстрілювали”. Питали, чи готовий я померти за свою країну. Я казав: “Готовий”. Я писав розписку, що прошу розстріляти мене такого числа, двічі водили на розстріл, але не розстріляли».
Про лікування у полоні, згадує: «Через тиждень (після взяття у полон — ред.), коли пішов запальний процес, мені діставали осколок. Без анестезії. Сказали: “На вас, бандерівців, ще переводити анестезію?” Розрізали наживо і наживо шили».
Олександр розповів, що не корився агресорам, тому багато його били і знущались.
«В сутички з ними (росіянами — ред.) вступав і в карцері сидів, різне було. Напав на їхнього охоронця. Вони мене шокерами били, ні за що, то я його “вирубив”. На мене спустили собаку, “вирубили” і без свідомості кинули у карцер. Це для мене було звично, я там більшу частину часу провів, бо я їм не корився».
Про те, що ведеться робота зі звільнення полонених і українці пам’ятають про кожного воїна та виходять на акції, дізнався вже вдома.
«Хлопців ще багато у полоні, розкидані по всій росії. Хочу сказати, щоб трималися, не падали духом. Рідним — щоб чекали, вірили, молилися. Це найголовніше. А нам — дочекатися перемоги і щоб винні за війну понесли покарання, щоб відповіли за те, що скоїли. За смерті, за біду, яку принесли», — каже Олександр Зарва.
Як підтримували одне одного у полоні, чи малу якусь інформацію про ситуацію в Україні і роботу по звільненню військовополонених, що тримало віру в повернення, як зустрівся з донькою в Україні та які плани на майбутнє має Олександр Зарва — дивіться у відео.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Оперативні новини від Суспільне Хмельницький — на сайті Суспільне | Новини та на діджитал-платформах: