До війни вони з друзями почали роботу з Українським культурним фондом, планували видати книжку для дітей. Але ранком 24 лютого її розбудили вибухи. Саша закинула документи та якісь ліки і подалася в дорогу, яка привела її до Хмельницького. Тут вона трохи волонтерила, зараз знайшла роботу. Утім, каже, сумує за рідним Харковом, за тими вуличками, якими раніше ходила, і планує туди повернутися, аби відбудовувати рідне місто.
